Є таке явище яке спробую назвати як здача лідерства.

Здача лідерства - це коли ми себе скасовуємо як лідера, а на наше місце в певному процесі, проекті ніхто інший не з'являється.

Цю концепцію легше буде розкрити та зрозуміти якщо ми візьмемо базовим твердження що лідери завжди в дефіциті.

Аксіома-твердження що ЛІДЕР ЦЕ ДЕФІЦИТ.

Навіть в середовищі лідерства лідери є дефіцитом.

Середовище лідерства - це наприклад суспільство де зростає економіка, мікроклімат, де є життя, пожвавлення, рух.

Тобто місце де багато людей з блискучими очима в яких багато енергії і можливостей.

Проте є території, галузі, періоди життя де пустеча в лідерах.

Так ось думка в тому що якщо прийняти за основу алгоритм що лідерів багато не буває і що якщо є один лідер - то це не ​означає що інші лідери поруч не мають зростати, покращуватись та готуватись до лідерства.

Ідея наступна - який би ти не був - ти маєш готуватись до лідерства або вже брати атрибути лідерства.

І лідерствовути.

І бути лідером хай в меншому але вже.

Тобто якщо є один лідер - то це не означає що інші лідери не потрібні.

Виходячи з аксіоми-твердження що лідерів багато не буває - ми маємо створювати умови що для кожного лідера має бути ​лідерська територія, повноваження, можливості, підтримка.

Похідна твердження полягає в тому що лідер і лідер між собою не конкуренти.

ЛІДЕР І ЛІДЕР МІЖ СОБОЮ НЕ КОНКУРЕНТИ.

Конкуренція йде не за лідерство, а за те чи людина “лягла на піч” і зняла з себе амулети лідерства, ой, не амулети, а атрибути, ​чи не зняла.

Наша культура, а нагадую що ми прийшли вихованням з радянського періоду де формувались наші бабусі, дідусі, тати, мами і ​дехто з нас в дитинстві - була культура що за нас думає партія та керівництво країни.

В той період завжди були лідери і нам можна було бути не лідерами.

І за нас хтось робив лідерство.

Хтось був лідерами за нас якщо ми були не лідери.

Проте якщо змінити парадигму на те що ми мусимо бути лідерами - все змінюється.

Тоді ми при будь-якій можливості маємо вдягати атрибути лідера.

Цей підхід найкраще відображений в гаслі ХТО ЯК НЕ МИ?!

В якийсь момент я добре зрозумів що якщо я не буду поважати лідерство в інших людях - я не зможу бути лідером.

Навичка бачити, визнавати та декларувати що я бачу що інша людина проявляє лідерство - є важливою в становленні мене ​як лідера.

Тому що якщо відкласти концепцію конкуренції між лідерами - все влагоджується.

Миттєво.

Ще раз!

Між лідерами не має бути конкуренції тому що лідери це завжди дефіцит!

Уявімо собі родину.

Є батько-господар. І є 2 або 3 сина.

Якщо син не визнає в батькові лідера - це погано.

Якщо батько не дає можливість синам проявляти лідерство - це погано.

Ідеальна модель це коли батько та всі сини є лідерами.

Просто в кожного свій масштаб та ділянка лідерства.

Інший приклад це влада.

Один лідер є президентом країни.

Інші лідери є губернаторами областей.

Інші лідери є мерами міст.

Тобто в кожного лідера є свій масштаб та зона лідерства.

І найгірше коли йде пекельна боротьба за ресурси через обезсилення інших лідерів як лідерів.

Такі люди вважають що лідерів навколо багато і інших треба обезкровлювати та обезголовлювати. І це трагедія.

Тому що небагаточисельних лідерів ще й винищують.

Але монополія в лідерстві це якраз протилежна сторона аксіомі-твердженню що лідерів завжди обмаль!

Якщо я був лідером і мене критикують як лідера але я реально був лідером - це треба поставити в позитив, в плюс, в бонус.

Тобто краще лідер який є незрозумілим більшості ніж нелідер який зрозумілий більшості.

Тому що нелідер робить свій клаптик діяльності.

А лідер який сьогодні незрозумілий - завтра стане зрозумілим.

Ну, принаймі, є великий шанс цього.

Якщо взяти мене в різні періоди діяльності - то ці періоди в яких я був зокрема і лідер, управлінець, керівник, директор - ці ​лідерські періоди мають отримувати бонусні бали.

Певні няшки.

Фішки.

Відзнаки!

Всюди в проектах та процесах де я був лідером - має бути відмітка, зафіксована відмітка у вигляді більшої кількості світлих ​кольорів, емоцій, ознак цього.

Візьмемо людину як приклад яка робила активності але нею не задоволені.

Якщо людина була лідером і зробила зусилля як лідер проте певні люди цього не зрозуміли, не побачили або не оцінили - то ​все однак це краще ніж цього б не було.

Тому що людина зробила свій внесок в спільний лідерський об'єм. Людина сьогодні виявилась тою кого не побачили як ​лідера, не визнали як лідера, не зрозуміли як лідера, не підтримали як лідера.

Проте людина зробила суттєвий крок в лідерстві.

І цілком можливо що завтра зміняться обставини, середовище, умови, люди - і лідер своїми зусиллями стане визнаним, ​дієвим, результативним.

Мова не про популярність та оцінки іншими людьми. Мова виключно про оцінку в середовищі лідерів.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855