З одного боку мої базові цінності та принципи ускладнювали мені шлях до комфорту та стабільності

Проте з іншого боку дозволяли в далекоглядній перспективі лишатися на плаву без сумління совісті.

Наприклад.

Я довгий час був активним ідеологом щоб кількість людей що заходили в нашу галузь-малечу швидко збільшувалась.

Я видавав журнал.

Підтримував всіх хто лише робив перші кроки через власний продюсерський центр.

Всіляко популяризував цю нашу рідну малочисельну (в Україні) (на той час) галузь моди.

Проте коли відбулась масова інтервенція і мода на моду - я програв.

Чому?

Тому що всі нові хто прийшли - почали конкурувати не лише між собою. А й зі мною.

Я допускав що вони всі між собою хай і конкурують (хоча я завжди був противник конкуренції, а сторонник взаємопомочі) - ​але до мене приходять як до старшого і я у них всіх в пошані.

Я розраховував що буду в позиції старшого наставника, такого собі почесного сивовласого друга-першовідкривача.

Проте в цих людей були інші плани, цілі, цінності, світогляди і бачення).

І я не вписувався в них.

Хто програв? Звісно я.

Хто винен? Звісно я.

Чому? Тому що приписав явищу якого раніше не було в нашому суспільстві тих ознак які мали місце в галузях інших країн. А в ​нашому суспільстві сценарій пішов іншим шляхом.

Хитрість, лицемірря, малі групки...

Чи міг я діяти в інший спосіб?

Ні. Тому що для мене важливі власні цінності.

Це впертість? Ні.

Це відсутність гнучкості? Ні.

Це власна ціннісна платформа життя? Так.

Не більше і не менше.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855