Чи бачите ви різницю між плівковими фото і цифровими?

По-перше, про душевність плівкової фотографії говорять далеко не всі. Це точно не більшість.

Ну, а по-друге, ловіть мій суб'єктивний досвід.

Моя думка на перший погляд може звучати скептично. Але це не скептицизм, а можливість порівняти.

Тому що я в ролі фотографа працював на границі епох.

З 1996* по 2003 в мене були плівкові фотоапарати.

З 2003 по 2010 я працював у гібридному періоді коли знімав і на плівку і на цифру.

А з 2010 перейшов на цифрові фотоапарати.

*До 1996 року я все дитинство, юнацтво та молодість знімав любительськи)

Я не скептик плівочної фотографії. Я просто можу порівняти.

Звісно якщо порівнювати той самий кадр в гібридний період - плівочна фотографія давала шалену перевагу.

Але в якийсь момент рівень розвитку цифрової фототехніки досягнув такої точки що фотографи-професіонали просто в певний день не поклали в кофр ​плівочний фотоапарат, а поїхали на зйомку лише з цифровим.

Якщо хтось подивиться в якому стані перебувають всі мої (і татові) плівки ще з сімдесятих років - буде зрозуміло що я ціную фотоплівки.

Всі гарно порізані, розфасовані по упаковках та підписані.

Всі коробки перебувають не в холодному сирому приміщенні.

А якщо порахувати скільки часу я провів в ванній кімнаті щодо проявки плівок та в кладовці в процесах друку чорно-білих фотографій - стане зрозумілим ​що я ніколи не воював проти фотоплівки. Ми дружили і мені здається знаходили спільну мову)))

Але душевність я шукав в собі та в інших людях. А не в плівці.

Коли я заходив у світ фешн фотографії - в мене не було вибору. Були відсутні варіанти!

Я не міг обрати чи знімати мені на плівку чи цифру.

Я не міг обрати чи знімати мені на фотоапарат чи смартфон.

Вибір був лише між двома варіантами.

Між поганим і дуже поганим))) З точки зору сьогоднішнього технічного прогресу.

Коли у вас є лише плівка для виробництва фотографії - ви не вбачаєте в цьому душевність. Це даність. Єдина даність.

Тому ви шукаєте душевність не в плівці, а в собі та в процесі самого виробництва фотографії.

Якби всі романтики плівочної фотографії нового покоління зазирнули у всі ситуації в які потрапляли "плівочники" доцифрової епохи... Ух. Гм.

Ти приходиш забрати плівку з проявки, а оператор фотолабораторії каже що вибачте, але плівку спортили. Наприклад, засвітили. В цьому слові ​"засвітили" походження не від світлого слова світло)))

Або береш плівку і відразу підходиш до вікна лабораторії тому що плівку ми дивились проти світла - і бачиш сильні повздовжні царапини. А лабораторія ​каже що можуть компенсувати новою плівкою.

Не хочу навіть починати перелічувати повний список "сюрпризів" що може підкидати несправність фотоапарата або криві ручки фотографа або ​лаборанта.

Ця гра всліпу дає емоції, містику, несподіваність, захоплення. Деколи вайпи та крінжі. Хтось знаходить в цьому квести, емоційні адреналіни або ​американські гірки.

Проте є дуже просте запитання. Ви зйомку робите для професіонала-клієнта як професіонал-підрядник чи ні?

І це питання як гострий ніж розрізає м'яке масло чітко на 2 частини.

Якщо йде потік клієнтських зйомок і базовим критерієм є гарантований результат - душевність рекомендую шукати у багатьох інших моментах. Повірте - їх ​безліч!

Наприклад, я знаходив в десятки разів більше душевності від позитивної робочої комунікації зі зйомочною командою.

Резюме.

Плівка це круто. Фотоплівка безумовно може дати те що не дасть цифра. Але на мою думку якщо ви професіонал і не можете собі допустити факт ​"сюрпризів" при отриманні плівки з проявки - варто віддавати перевагу цифровій фототехніці.

Або розмежовувати.

Наприклад, артові мистецькі зйомки робити на плівку. А надійні та гарантовані щодо результату для клієнтів - на цифру.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855