По суті я (і такі як я) озвучують непросту але слушну концепцію що в час війни Україна - це не лише родина.

Межі “своїх” - це не лише декілька рідних людей, бізнес, товариші і все.

Розширення концепції від України як безлічі груп родин та малих бізнесів до спільноти з відкритим кодом.

Де закінчується їх країна і починається не їх країна?

В період труднощів нам треба стискатися чи розширятися?

Комунікаційне дослідження від українського інтелектуального стартапу АГА на тему СВОЇ ЧУЖІ дає нам суспільству більш ​глибинне розуміння що ми втратили по мірі розвитку нашого суспільства.

Або навіть ще й і не брали в розвиток тому що не було часу, людей або усвідомлення проблематики.

Ми виносимо на поверхню на перший погляд просте питання - на яке мало хто в Україні може дати грунтовну відповідь.

ХТО З НАС КОМУ “СВІЙ”, А ХТО КОМУ “ЧУЖИЙ”?!

Чи лише малі групи є “своїми”.

А інші українці хто не входять в ці групи є “чужими”?

Чи є розуміння явища "чужі українці"? В час війни.

І чи готові ми це легалізувати. Назвати. І почати рух до покращення ситуації.

У нас є зовній ворог який беззаперечно є чужий.

У нас є певна кількість внутрішніх ворогів всередині українського суспільства.

Але що робити з основною величезною кількістю інших українців яких ми чомусь записали в категорію “чужих”?!

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855