Я сам можу навіть рухати процеси.

Якийсь період часу я можу навіть бути єдиним працівником інтелектуальної агенції, компанії, стартапу.

Але забезпечувати фінансуванням і одночасно займатись виробництвом величезної кількості проектів та ще контролювати ​щоб відбувались процеси та не занедбати попередні напрацювання - це задача що непосильна для однієї людини.

Питання не лише в кількості часу.

А в функціональних обов'язках які максимально протиречиві між собою і які не можуть існувати в одній людині.

Уявіть собі Ейнштейна або Ньютона яким кажуть що вони мають робити повністю все.

Не більшість, а все.

А коли людина озвучує ідею що так не має бути - її думку знецінюють і називають помилковою.

Вчений який півжиття розробляє нову математичну формулу, або хімічну сполуку, або фізичне явище - не зможе припинити ​це робити лише тому що його покинули інвестори, бізнесмени-підприємці, наймані працівники команди, підрядники.

Винахідництво це кардинально інше мислення де ресурси накопичуються не у вигляді фінансів.

Чи означає це що йде бунт зі сторони винахідників щодо грошей?

Ні!

Просто вимір продуктивності, результативності оцінюється іншим критерієм.

І якщо винахідник зазвичай розуміє інші категорії в лиці підприємець-бізнесмен, інвестор, найманий працівник команди, ​підрядник які оцінюють продуктивність та результативність діяльності грошима.

То вони зазвичай не розуміють категорію винахідник та критерії оцінки продуктивності та результативності винахідника.

КОМУ ЩО ПОТРІБНО?

Інвестор - гроші

Підприємець-бізнесмен - гроші

Найманий працівник в команду - гроші

Підрядник - гроші

Лідер-управлінець-керівник - по-різному

Інноватор-винахідник - розробки, винаходи, напрацювання, рішення.

Ми часто чуємо новітні ідеї що треба позбуватися всього і обнулятись.

Ніби все треба витягати з шафи і виносити на смітник.

Це звучить гарно.

Але чи це правильно по відношенню до напрацювань інноваторів, винахідників, розробників, дослідників?

Тобто за цією версією винахідник працює, працює, працює але коли інвестори, меценати, підприємці-бізнесмени або ​команда йдуть - то винахідник має в голові перемкнути тумблер в режим "невинахідник".

А всі досягнення, дослідження та напрацювання покласти в стіл, забути, стерти, винести на смітник або взагалі спалити?

Давайте чітко розмежуємо які ролі, професії, вакансії мають робити повне обнулення.

Вичищати всі свої шафи та столи. Позбуватись минулого.

А які не те що не можуть. А й не мають права!

Заради інших ідейників, галузі, країни.

В когось капітал перебуває у вигляді нерухомості. Квартири, будинки, квартали, земельні ділянки.

В когось капітал у вигляді фінансових накопичень.

Але чому в Україні наразі мало хто говорить що існує інтелектуальний капітал?

Лише тому що ми ще не країна-лідер світу?

А можливо це запитання ще ніхто нікому не задавав?

Що якщо мій капітал не в золоті, брильянтах, нерухомості, біткоїнах?

Капітал є. Але він у інноваційній формі.

Уявимо собі напівзакинутий завод який ще вчора виготовляв автомобілі але сьогодні з економічних причин припинив своє ​функціонування (наприклад, Детройт).

І ось ми приїжджаємо на територію і бачимо охоронця та головного інженера заводу.

І якщо задача охоронця всім зрозуміла - то давайте спробуємо змоделювати що рухає головним інженером заводу бути на ​заводі що зупинився.

Ностальгія? Спогади?

Чи прагнення не втратити всі розробки, напрацювання та колективний досвід задля галузі та країни?!

Уявимо собі ситуацію коли приходить людина з наступною візиткою: Керівник заброшки яка була інноваційним лідером ​регіону щодо напрацювань, розробок та досягнень.

Що робити такому керівнику?

Шукати інших людей для відновлення діяльності?

Натиснути на кнопку Delete в офлайні, на жорсткому диску комп'ютерів та в голові?

На мою думку якщо є принаймні одна людина - то в інноваційному полі це вже воїн!

ІННОВАЦІЙНИЙ ВОЇН В ПОЛІ

ПРО ЩО ДУМАЮТЬ РІЗНІ КАТЕГОРІЇ В ТЕМНІ ПЕРІОДИ ДІЯЛЬНОСТІ

Інвестор - думає про себе та свої гроші.

Підприємець-бізнесмен - думає скільки втратив в цьому проекті і як швидше переключитись на інші проекти.

Найманий працівник команди - думає як найшвидше і найвигідніше поміняти місце праці задля власної стабільної ​заробітної плати.

Підрядник - жалкує що ця агенція, компанія, стартап наразі не звертаються але є інші.

Інноватор-винахідник - думає не лише про себе, а як не втратити напрацювання.

Уявимо що в місті велика пожежа.

І є певна невелика категорія людей які біжать рятувати цінності бібліотек, музеїв, дослідницьких лабораторій, архівів.

Хто буде думати про них коли вони думають про інтелектуальні цінності галузі, міста, країни?

Україні в час війни не потрібні прагматичні досвідчені інтелектуали що вміють організовувати та запускати проекти?!

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855