Аналіз ситуації коли ми допомагаємо, але не отримуємо допомоги.

Мене зрозуміють фанати багатоходовочок. А також ті хто не можуть брати, не даючи.

Розглядаємо ситуацію не в розрізі цілого життя, християнства, карми (тут все зрозуміло: треба давати не очікуючи що повернеться).

А суто в робочих питаннях. В кар'єрній психології.

Отже, схема:

Я ДОПОМАГАЮ ЛЮДЯМ В ЧОМУ Я СИЛЬНИЙ.

МЕНІ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДИ В ЧОМУ Я СЛАБКИЙ.

Схема крута. Але не завжди працююча.

Є декілька нюансів.

Ось один з нюансів.

Ті люди яким я допомагаю в чому я сильний, а вони слабкі НЕ Є ТИМИ САМИМИ ЛЮДЬМИ які можуть мені допомогти в чому я слабкий.

Тобто в теорії звучить так: щоб мені допомогли - маю допомогти я.

Ок.

Але тоді:

- Я маю сформувати список в чому я сильний.

- Почати активно допомагати певній групі людей.

- Також маю сформувати свої потреби - в чому я слабкий.

- Почати транслювати що потребую щоб мені допомагали так само...

Схема правильна. Але складна.

В реальному житті є багато ризиків і нестиковок.

Приклад, який є в моєму досвіді.

Ти допомагаєш людям в чому вони слабкі, а ти сильний.

Ти це вмієш. Ти це знаєш. Ти це любиш. Тобі це природньо. Тобі природньо давати.

Але ти не вмієш шукати тих хто тобі мав би допомогти. Ти це не вмієш. Ти це не знаєш. Ти це не любиш. Тобі це не природньо.

Природньо давати. Неприродньо брати.

І тоді процес йде в одну сторону. Ти даєш, але не можеш взяти.

Тому що немає де.

Тому що не вмієш взяти.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855