Дома стіна.

"Кожен сам за себе".

Лід в морозилці тепліший.

Воїн?

Так!

Але ж невже в Україні переможе світогляд "Кожен сам за себе".

Це негарячим не пояснити.

Битва за цінності. Не щоб когось перемогти. А щоб самому не програти.

Але є шлях об'єднання лідером собі подібних + експертів в цьому для розробки системи інструментів ВУДОЧКИ ДЛЯ ФІНАНСОВОСЛАБКИХ.

КУРС ПОМОЧІ ЛЮДЯМ З ПРОБЛЕМАМИ В ФІНАНСАХ

Вчити. Пояснювати. Лагідно.

Теорія і практика.

Мені треба розробити вудочку для ФІНАНСОВОСЛАБКИХ.

Хто ці люди?

Фінансові імпотенти? Ні.

Вони часто і й не хочуть грошей.

Питання не в грошах. Питання що люди проявляються чіткіше, а їх ігнорять.

Людина інформує прямим текстом S.O.S. А їй не відповідають.

Раніше я думав що не прошу щоб не обтяжувати. А ось якщо притисне - прийдеться просити - і звісно дадуть!

А тут притиснуло - я до людей - а звідтам холод, мороз.

"Сам рішай. Твої проблеми".

Ситуація коли гаряча людина потрапила в скрутну ситуацію і відчуває дотик холоду.

І одночасно йде розчарування в людях. І усвідомлення наскільки цінними є люди тепла.

ЛЮДИ ТЕПЛА

Я не жертва. Я дослідник.

Хочу створити вудочку для фінансовослабких.

Відмова, холод руйнують...

Що? Я не хочу стати як вони холодом. А мене вони не почують бо холодні.

Збирати групи підтримки.

Залучати експертів.

Привіт. В мене проблема.

Але цього разу я хочу її пропрацювати не щоб закрити особисті питання в своїх слабких місцях. А щоб наблизити створення вудочки для ​фінансовослабких.

Холодний беземпатичний беземоційний капіталізм. Навіть не якісний капіталізм. Фу.

НАЗВА

Фінінші Фінаутисти Фінслабкі

Як називати тих хто в проблемі не тому що...

Я не жертва. Я не слабак. Я просто інший. Я не підписувався під капіталістичним устроєм.

Я не рахую себе жертвою. Я не рахую що ЛИШЕ В МЕНЕ проблеми якщо я не можу, не хочу бути як ті хто "машина-квартира-подорожі".

Для мене фінанси - це потоки для проектів.

Так.

Тут і протест проти бездушності людей.

Розробка ВУДОЧКА ДЛЯ ФІНАНСОВОСЛАБКИХ не від капіталістів до (на думку капіталістів) до слабких капіталістів.

Я не відчуваю себе слабким.

Я відчуваю себе у вимушеній опозиції. Адже я не погоджувався на такий стан речей. На такий стан цінностей. Мене пробують нагнути.

Я не про "Як заробити купу грошей і купити собі острів".

Я про - як залучати бюджети, фінансування в правильні проекти суспільства. Суспільства якому зараз надзвичайно важко.

Відразу зазначимо. Я не проти грошей. Я за гроші. Я проти дивного розподілу грошей в суспільстві.

Я проти такого стану речей коли на необхідні проекти країни немає десяти тисяч доларів. А в той час на яхти та острова йдуть десять мільйонів ​доларів.

Я проти того що перекошені, косі, слабкі мають стояти на старті бігової доріжки поруч з крутими легкоатлетами.

Я за те щоб кожен качав свої сильні сторони і суспільство комунікувало щодо взаємодоповнення.

Не може здорове суспільство ставити на старт бігової доріжки поруч олімпійського чемпіона з легкої атлетики і інваліда на візочку.

Проте інвалід на візочку перед дошкою в дослідницькому центрі виявиться Стівен Гокінг.

В той час як Усейн Болт буде почувати себе інвалідом біля Гокінга.

Звісно при умові якщо суспільство обирає модель холодного капіталізму з принципом "моя хата з краю", "кожен сам за себе" і "людина людині вовк".

Якщо я проти бездушного холодного капіталізму - то це не означає що я за соціалізм чи іншу форму соціального устрою.

Хай буде капіталізм. Але без ігнору. Холоду. Морозу. Байдужості.

Мають бути діалоги між різними категоріями людей. Мають бути наповнені фонди всіх меншин та інших хто відрізняється від успішних по міркам ​холодного капіталізму капіталістів.

Хтось має досвід наповнення бюджетів правильних проектів в комунікаціях з капіталістами якщо сама людина не капіталіст по світосприйняттю.

Де написано в Конституції України або інших базових маніфестах країни що в Україні холодна капіталістична система?!

І що всі хто не підпадають під цей критерій - мають йти лісом?!

Я за взаємодоповнення інтелекту та фінансів. Соціалки та капіталізму. Я за посилення суспільства сильними сторонами громадян.

Я проти принципа що “кожен сам за себе”.

Чому з мене намагаються зробити собіподібних - якщо я інший? Якщо я відрізняюсь!

Але я теж українець в українському суспільстві!

І теж приношу свій внесок в розвиток сильної країни!

Але коли виходжу за ресурсами для проектів в ролі продюсера - сльози навертаються на очі та руки стискаються в кулаки?!

Чому багато людей говорять про соціальні проекти але я досі не зустрів жодної людини хто б розробив/розробила систему фінансового ​перерозподілу.

Не на засадах подачки. Не на засадах підкинути щось біднякам або слабакам.

Тому що Стівен Гокінг не є бідняк.

Не є слабак.

Він є інший.

І його цінність не менша ніж будь-якого сухого бездушного капіталіста.

Але якщо в суспільстві відсутні важелі впливу та авторитетний голос у вчених, інноваторів, митців, людей соціальних сфер - тоді маємо що маємо.

Намагаємось вдавати з себе здорове суспільство приховуючи медичну картку пацієнта.

І опускаючи очі бо соромно.

Наголошую що я не за однаковий розподіл ресурсів. Я лише про те що десятину або хай частину бюджетів на благочинність та підтримку України ​розподіляти не серед своїх.

А давати в тотально відкритий публічний простір.

Я не почуваю себе жебраком, попрошайкою. Але стан речей на сьогодень створює передумови щоб я так себе почував.

І це сумно. Після тої кількості високопарних слів та промов тих в чиїх руках ресурси України...

Я опрацьовую проект як один з ПРОЕКТІВ РОЗВИТКУ КРАЇНИ від АГА в якому закладаємо механізм де будь-який правильний проект з точки зору ​суспільства України миттєво отримує підтримку.

Без жодної ані малесенькою бюрократії.

Волокити.

Очікування.

Принизливих походів по кабінетах. Принизливих очікувань відповідей на онлайн листування.

Я мрійник? Мабуть!

Я фантазер? Мабуть!

Мій протест проти холоду, морозу, ігнору, байдужості проявляється не у конфліктах чи депресіях. А у виробництві правильних інноваційних проектів ​зміни українського суспільства.

Нажаль цей холод присутній не лише біля закритих дверей чиновників.

Нажаль цей мороз присутній не лише в словах бізнесменів що "ми вас не розуміємо".

Нажаль цей ігнор не лише у тих кого зобов'язали підтримувати ресурсами правильні проекти України.

Нажаль ця байдужість присутня не десь там далеко в іншому районі Львова, Києва, Дніпра чи Харкова.

Нажаль цей холод ми бачимо дуже близько. Дома на кухні. В коридорах гуртожитку. На сходах офісів. В курилках учбових закладів.

Ви готові до змін?!

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати проект ФІНТИГР від АГА: картка 4441 1144 4009 6855