Сказати що наставники важливі - це нічого не сказати.

Особисто для мене присутність наставників в перші місяці та роки перебування в креативній галузі України була ключовим ​фактором.

Чому?

Інтернету не було. Був 1994 рік.

Друзі і знайомі були не “в темі” креативно-інноваційної теми)

В Політехніці (яку я закінчував) такому не вчили.

Не вчили як будувати робочі відносини.

Як вкладати душу в роботу.

Як працювати не на процес, а на результат…

...виникало тисячу питань... сотні і тисячі питань, на які мало хто готовий був дати відповідь.

Мало хто, але такі люди завжди є!

Це наставники.

У наставників має бути 2 критерія.

1. Давно в галузі. Або недовго, але шалена обізнаність в галузі.

2. Готовність і вміння ділитись знаннями/досвідом з початківцями.

Мені повезло. Я спеціально не шукав наставників. Все відбулось природньо і органічно завдяки моїй шаленій ​самомотивованості.

Мабуть я сам їх “примагнітив”)

Мої перші наставники (за хронологією):

1. Володимир Фурик

2. Олеся Савенко

3. Тамара Олександрівна

4. Сергій Бобак

5. Юсіф Гаджиєв

Володимир відкрив двері в галузь моди. Показав що і як тут працює. Познайомив з ключовими гравцями.

Олеся дала сміливість і масштабність. Біля Олесі ми мислили масштабами не Сихова, не Львова, не України, а (на той час!!!) ​масштабами Східної Європи.

Тамара Олександрівна долучила до першого fashion середовища Львова.

Сергій запросив побудувати міцну компанію в галузі моди.

Юсіф навчив суміщати в собі творчу особистість та менеджера/управлінця.

Я їх досі пам'ятаю.

Я їм досі дуже вдячний)

ДУЖЕ! ДЯКУЮ!

П.С. А у вас були наставники?

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855