Мене приваблювали лідери які умудрялись не заходити в опозицію до певних груп.
Які вміли знаходити якщо не теплі комунікаційні мости - то принаймі не войовничий паритет з певними групами.
В старших класах школи мене почали приваблювати певні активності. І я добровільно почав заходити на територію активістів.
Відразу зазначу що в дитячому садочку та в молодших і середніх класах я не був лідером.
До того ж серед нелідерської більшості - лідери здавались ботанами, вискочками, кар'єристами або стукачами.
Відповідно ця перспектива робила лідерів в школі ізгоями серед більшості ровесників.
Мене завжди приваблював неформальний лідинг.
Коли ти в більшій або меншій мірі у комунікаціях з різними групами.
Коли ти не так що сьогодні на посаді, а завтра тебе скинули.
Неформальний лідер постійно "в темі".
Він не лізе не верхівку але і не сидить знизу гори.
Неформальний лідер перебуває на своїй території гори.
Але швидше за інших зношує черевики та стомлює язик.
Періодично плаче та скавулить від безсилля.
Це людина хто може зайти в горизонтальну комунікацію до готів, лгбт, качків, розумників, металістів, хуліганів, відмінників.
А потім зайти в учнівську, сміливо підійти до директора школи щось спитати, поїхати в районо щодо шкільного проекту.
І це не є політична гнучкість.
Це не є хамелеонство, підлабузництво чи відсутність стрижня.
Це є комунікаційне неформальне лідерство.
І з часом я зрозумів що це є рідкістю серед нас. Але це є не привілея, а талант як призначення.
Уявіть собі людину яка комунікує з різними групами людей які між собою або нейтральні, або роблять вигляд що інших груп немає, або є неприязнь, або відверта ворожнеча.
І ось ця людина в очах лідерів різних груп окейна. Є прийняття та повага.
А деякі навіть бачать місійність неформального лідера для цілого суспільства.
А деякі з тих деяких ще й починають підтримувати та допомагати у цьому.
Тому що чути різні групи суспільства які між собою не мають продуктивних комунікацій - це покликання.
Це суспільна цінність яку багато хто не бачить, не визнає, не розуміє, знецінює. Такі люди кажуть що головне щоб було добре мені і моїй групі.
І ось зараз в час війни ця соціальна міжгрупова холодність максимально загострилась.
А ці неформальні зв'язківці або полегли на фронті.
Або зневірились.
Або в шоці від реакцій різних груп на ідеї об'єднання.
Або розчарувались та виїхали в інші суспільства, не українські.
Або ще не набули сміливості і пробуксовують.
Але те що такі люди в шаленому дефіциті у суспільства - це факт.
Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА
Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855