Мене приваблювали лідери які умудрялись не заходити в опозицію до певних груп.

Які вміли знаходити якщо не теплі комунікаційні мости - то принаймі не войовничий паритет з певними групами.

В старших класах школи мене почали приваблювати певні активності. І я добровільно почав заходити на територію ​активістів.

Відразу зазначу що в дитячому садочку та в молодших і середніх класах я не був лідером.

До того ж серед нелідерської більшості - лідери здавались ботанами, вискочками, кар'єристами або стукачами.

Відповідно ця перспектива робила лідерів в школі ізгоями серед більшості ровесників.

Мене завжди приваблював неформальний лідинг.

Коли ти в більшій або меншій мірі у комунікаціях з різними групами.

Коли ти не так що сьогодні на посаді, а завтра тебе скинули.

Неформальний лідер постійно "в темі".

Він не лізе не верхівку але і не сидить знизу гори.

Неформальний лідер перебуває на своїй території гори.

Але швидше за інших зношує черевики та стомлює язик.

Періодично плаче та скавулить від безсилля.

Це людина хто може зайти в горизонтальну комунікацію до готів, лгбт, качків, розумників, металістів, хуліганів, відмінників.

А потім зайти в учнівську, сміливо підійти до директора школи щось спитати, поїхати в районо щодо шкільного проекту.

І це не є політична гнучкість.

Це не є хамелеонство, підлабузництво чи відсутність стрижня.

Це є комунікаційне неформальне лідерство.

І з часом я зрозумів що це є рідкістю серед нас. Але це є не привілея, а талант як призначення.

Уявіть собі людину яка комунікує з різними групами людей які між собою або нейтральні, або роблять вигляд що інших груп ​немає, або є неприязнь, або відверта ворожнеча.

І ось ця людина в очах лідерів різних груп окейна. Є прийняття та повага.

А деякі навіть бачать місійність неформального лідера для цілого суспільства.

А деякі з тих деяких ще й починають підтримувати та допомагати у цьому.

Тому що чути різні групи суспільства які між собою не мають продуктивних комунікацій - це покликання.

Це суспільна цінність яку багато хто не бачить, не визнає, не розуміє, знецінює. Такі люди кажуть що головне щоб було добре ​мені і моїй групі.

І ось зараз в час війни ця соціальна міжгрупова холодність максимально загострилась.

А ці неформальні зв'язківці або полегли на фронті.

Або зневірились.

Або в шоці від реакцій різних груп на ідеї об'єднання.

Або розчарувались та виїхали в інші суспільства, не українські.

Або ще не набули сміливості і пробуксовують.

Але те що такі люди в шаленому дефіциті у суспільства - це факт.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855