Невже я програв в битві з холодом?!

27 років робив сам. Зараз не стягую. Потребую фінансової підтримки.

OPEN ЛЮДИ - це не бізнес проект.

OPEN ЛЮДИ - це проект розвитку країни. Трансформаційна програма українського суспільства що відповідає на запит - ЄДНІСТЬ УКРАЇНЦІВ.

ПЕРЕДІСТОРІЯ.

Попри достатню кількість своїх слабких сторін - я все своє доросле життя качав свою базову сильну сторону - дар об'єднувати людей разом через ​залучення в проекти.

В той час коли політики, соціологи, політтехнологи, візіонери ламали голову як об'єднати українців - я зранку виходив в реальність Львова та Києва і ​запрошував ще вчорашніх чужих стати сьогодні нечужими.

Я це робив як місію.

Як покликання.

Як призначення.

Я за це не брав грошей.

Не піарився на цьому.

Навіть не публікував онлайн.

Я просто змінював суспільство в сторону відкритості українця до українця.

Принцип мереж відкритості настільки простий - що його важко презентувати.

Один українець звертається до іншого на рівні нетворкінгу, тобто обміну контактами і вони перестають бути чужими.

Це не закрите об'єднання.

Це практичний досвід що в Україні є люди які не поділяють українців на "своїх" та "чужих".

Всьо!)

Ознакою успішності проекту є просте запитання.

Я був відкритий до тебе?

Чи ти знаєш ще багато людей хто ще тим займається в Україні?

Мене багато хто не розумів з цією ініціативою. Але я робив це далі і далі.

І на диво це працювало.

Я давав людям практичний приклад що можна і треба легко знайомитись задля спільних цілей та проектів.

Тут можна шукати глибинний соціальний зміст для суспільства, для країни.

Проте мене цікавить інше.

Чи було це даремно?

Чи має зміст це продовжувати?

Якщо є зміст це продовжувати - буду просити підтримати проект донатами. За весь час діяльності я не брав жодної гривні на це.

А діяльність в цьому була не рік і не два. А 27 років!

Як зрозуміти що це мережа відкритості?

Коли вас залучають в комунікації, проекти не вимагаючи оплати та інших зобов'язань. А єдиним бажанням є знайомити людей між собою в ​спільних проектах.

А ці циніки, скептики, критики хто скажуть що це дурня - нехай зададуть запитання чи наше суспільство не поділяє українців на "своїх" та "чужих"?!

І якщо є поділ на СВОЇ ЧУЖІ - то хто чужих робить своїми?

Системно.

Незламно.

Я в холоді. Я програю. Неєдність виграє.

Мене називають мрійником, але мрійник по власній програмі OPEN ЛЮДИ пропустив тисячі людей.

Протягом десятків років. Безкоштовно. Без залучення жодної гривні у вигляді інвестицій, грантових програм, донатів.

В той час як частина суспільства вела дискусію про необхідність об'єднувати українців - я об'єднував!

Мене висміювали. Цькували. Не розуміли. Звинувачували в таємних вигодах.

А я це робив.

А зараз саме цей проект не роблю. Бо війна.

Але бачу що ніхто не робить.

А робити треба.

Тому що ми маємо бути об'єднані.

Триматись разом!

І не лякатись один на один.

І не лякатись один одного.

Не кучки.

Не закриті об'єднання для своїх.

Якщо спрощено - то якщо ти українець то маєш право зкомунікувати з будь-яким іншим українцем.

І за це ти не маєш потрапляти в емоцію сорому, вини.

Звісно є аферисти. Але ж мова не йде про тотальне відкриття дверей. Мова йде про реакцію на стук в двері. У ваші двері.

Виявилось що те що робив я - ніхто інший не робить. Принаймі я не чув, не бачив. А я активно шукав. Тому що в моменти відчаю була потрібна ​підтримка однодумців, соратників, союзників, партнерів.

І виходить так що принцип ХТО ЯК НЕ Я набуває дослівного змісту в проекті OPEN ЛЮДИ.

Відразу скажу що це не піар. Не маркетинг.

Це спроба залучити донати в проект в який багато років я єдиний інвестував власні гроші. Але враховуючи що це не бізнес проект - вирішив ​дозволити собі приймати донати від інших.

Я тупо не стягую. Але і заморожувати проект не можна тому що середовище каже не здаватись. Каже що гарна ініціатива не має зупинятись.

Скажу прямо - мене мало хто розумів щодо цього проекту.

Успішним результатом проекту OPEN ЛЮДИ є зменшення поділу на свої та чужі та свої. Ось і все.

Спробую пояснити ідею проекту на прикладі гри. Збирається група людей. Забезпечується захист від аферистів. А далі людина має взяти 1 з 2 типів ​карток щодо будь-якої іншої людини. Чужа або своя. Ті хто усвідомлюють що чужі можуть ставати своїми - і це легко і вигідно країні - можна сказати ​що є учасниками проекту OPEN ЛЮДИ.

Так. Я вкотре чую що мій проект СВОЇ ЧУЖІ порушує особисті границі людини. Але по-перше я запитую і не тисну. По-друге давайте зважимо чи ми ​отримаємо більше вигоди чи шкоди від проекту в рамках суспільства країни. Країни що має ставати більш об'єднаною, сильнішою задля ​наближення Перемоги!

До мене телефонують менеджери холодного продажу і штурмують скриптами. Мене направо і наліво спонукають щось купляти. Я впевнений що у ​всьому тому потоці одне робке запитання щодо свій чи чужий не пошкодить психіку або границі українця.

Ці проекти були і частково лишаються суто офлайн.

Я вчив українців зголошуватись, долучатись до проектів. Одночасно вчив кликати, запрошувати, не боятись просити щодо участі.

Проект полягав не в обміні матеріальними благами.

Не в обміні персональними даними чи секретами.

А в легкому вході в разові проекти завдяки яким ми всі стаємо своїми. Об'єднаними.

Не чужими.

Через проекти ініційовані мною пройшли сотні і тисячі людей.

Я не просив робити оплати.

Робити донати.

Піарити особисто мене як ентузіаста, автора проектів, ініціатора та ідейника. Все що я просив - це зголошуватись і брати участь. Задля відчуття що ​ми велике об'єднане суспільство.

А не окремі холодні айсберги в океані.

Це не було бізнес проектом.

Стартапом який потім принесе фінансову вигоду.

Це була системна планомірна реформа та зміна українського суспільства в сторону більшої об'єднаності.

Я хотів всіх з'єднати зі всіма. І щоб мені теж там було місце.

Проте стикнувся крім поділу на свої та чужі ще з явищем бажання створювати закриті власні групки.

Невже це було даремно?

Невже я серед айсбергів в холодному океані?

Невже я лишився один?!

Невже ідея залучення українців до спільних проектів виявилась дурнею?

Невже я не зробив цією діяльністю світ кращим?

Невже я сам себе ввів в оману повіривши що українське суспільство може не поділятись на своїх та чужих?!

Дивно але за десятки років цієї діяльності я жодного разу не зустрічав такого як я. Щоб хтось пропонував мені те - що я пропонував людям в рамках ​проекту OPEN ЛЮДИ.

Багато людей мені намагались розказати що українське суспільство це збір вовків і переможе сильніший.

Інші - що українське суспільство це клубок змій.

Треті - жорсткий капіталізм.

Інші - що лисиці та зайці.

Я зрозумів що моє бачення нашого рідного суспільства дещо інше.

Так.

В мене були перегиби, перекоси.

Я заганявся.

Помилявся.

Впадав в крайнощі.

Ображався.

Гнівався.

Агресував.

Плакав.

Волав.

Я проста жива людина. Яка робила те що ніхто поруч не робив.

Я відчув покликання. Сам розробив. Впровадив. І незламно проніс 27 років. Без жодної копійки ззовні. Постійно наражаючись на несприйняття ​середовища.

Дурак? Дивак!

Але дивак до пори до часу.

З інноваторами завжди так.

Те що спочатку дивне - з часом стає нормою.

Але ж час піджимає. Мене і країну.

Час перегледіти відношення до СВОЇХ та ЧУЖИХ.

Почнемо з мене!

Я свій? Я чужий?

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855