В мене як людини яка перебуває в середині процесів особливі відносини з самомаркетингом та ​самопозиціонуванням. Я в якийсь момент вирішив що мені не треба бути позиціонером тому що я "всередині ​процесів".

Всім іншим - хто бажає - варто займатися позиціонуванням. А для чого мені якщо я сірий кардинал, неформальний ​лідер і “кому треба мене і так знають”.

Але хто б міг подумати що прийде нова епоха яку назвемо як тотальний інформаційний хаос.

І сьогодні ми живемо в іншій реальності маркетингової постправди де ніхто нікого не знає.

Якщо раніше я собі працював в різних командах, проектах, компаніях, агенціях без виробництва власних візитівок та ​презентацій «хто я» - то тепер прийшов інший час.

Ніхто нікого не знає.

Це я узагальнюю тенденцію.

Прохання не сприймати цю тезу дослівно.

Якщо раніше я вчив студентів робити якісні ЕЛЕВЕЙТЕР ПІТЧІ - то тепер життя змушує мене самого тим займатись.

Якщо раніше я мотивував людей різних соціальних груп активно займатися нетворкінгом і демонстрував себе як ​чуть не єдиного-неповторного нетворкера креативних галузей Львова - то сьогодні мушу починати з нуля і вдягати ​капелюх нетворкера.

Якщо раніше всі кому треба - знали що це Гончаренко - то тепер в медіаполі інший Гончаренко - це Олексій. Не ​Андрій)

Позиціонування грає з нами в гру.

І якщо до цієї гри відноситись надто серйозно - то будуть нервові нерви.

Ті хто ще буквально 5-10 років тому були лідерами певних ніш галузей у Львові, Києві або загалом України - сьогодні ​незнані, невидимі, відсутні.

Я вже не говорю про тих хто був кращими 20 або 30 років тому!

В цій аналітиці немає суму або ностальгії про «старі добрі часи».

Тут швидше навпаки - розуміння що раніше було позиціонування з яким можна було працювати.

А сьогодень цей інструмент трансформується у щось інше.

І це “щось інше” досі не досліджене соціумом.

Та відповідно гарантій ніхто дати не може.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855