У винахідницькій галузі діють трохи інші принципи ніж в жорсткій конкурентній боротьбі в бізнесі.
Багато вчених, інноваторів, дослідників, науковців прагнуть об'єднання з однодумцями тому що вірять що інновацій вистачить на всіх.
А особливо якщо продовження справи відбувається через певний час. А деколи і коли вже попередній розробник помер.
Якщо сьогодень в Україні чогось немає або є у дуже малій кількості - то це не означає що цього не існує.
Це не означає що це не має право на існування.
Це не означає що це не треба впроваджувати українським ентузіастам, інноваторам, альтруїстам.
Якщо це вже було принаймні "десь колись" застосовано - то це вже не винахідництво третього ступеня по Альтшулеру і підпадає під потребу впровадження.
Іншими словами.
Якщо "хтось десь" це вже робив - то варто і нам спробувати впровадити це в Україні в 2024 році в час великих труднощів що пов'язані з важкою війною та потребами змін у суспільстві.
Якщо Грегорі Бейтсон у 1979 році утвердив та потестував це в США і це дало результати – то чому ми, українські інноватори, прогресивні люди, винахідники, вчені, науковці, розробники - не можемо виставити це як гіпотезу і потестувати реальністю в 2024 році в Україні?!
Страшно.
Не знали про це.
Не вміємо.
Не хочемо.
Не вбачаємо за потрібне.
Це нас не стосується, хай інші це впроваджують.
Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА
Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855