Безучасність це не соціалізм.

Безучасність це не пхатися туди куди не просять.

Однією з гуманітарних задач в яку мене вертає життя є ребулінг.

Під ребулінгом я розумію явище коли людина свідомо або напівсвідомо вертається в ситуації де вже була в якийсь період ​свого життя. Але цього разу більш підготовлено.

Мова йде про тих хто був жертвою булінгу.

Давайте порівняємо дитину-підлітка який мало що знається на дорослому світі і потрапляє у довжелезну і важку ​безпросвітну ситуацію шкільного (або іншого) булінгу.

І візьмемо мужчину (мене) з яскравим насиченим наповненим життєвим досвідом який часто перебуває в лідерських ​позиціях і який знову через 40 років (свідомо?) потрапляє в деякі подібні психологічні ситуації булінгу.

Досвід, світогляд, знання, розуміння набагато більші.

І це дає можливість подивитись на ситуацію не з позиції жертви.

А з позиції дослідника, антрополога, науковця, комунікатора-дослідника, вченого який аналізує ситуацію як ззовні так і ​зсередини і професіно розкладає ситуацію на частини.

Приведу приклад.

Ентоні Хопкінс і Алек Болдуїн потрапляють у холодну дискомфортну Аляску у фільмі НА МЕЖІ.

І вступають в нерівний бій з войовничим середовищем.

Вони цього не очікували.

Вони цього не прагнули.

Вони до цього не готувались.

А тепер уявімо ситуацію коли Алек Болдуїн і Ентоні Хопкінс вдруге вертаються у ці складні холодні природні умови але цього ​разу вже з підготовкою. Відбулось тренування.

Наш герой зібрав амуніцію.

Більше практичних та теоретичних знань. Психологічна підготовка в сурових умовах виживання.

І получається що зовні умови Аляски не змінились.

Ведмеді та холод так само дошкуляють людині.

Проте сама людина у внутрішніх умовах набагато підготовленіша. І навіть можна так сказати сама робить крок назустріч ​викликам та дискомфорту!

Так ось в ситуації ребулінгу моя задача не вернутися в минуле.

Це неможливо.

Моя задача в теперішніх умовах з теперішніми знаннями знову пропрацювати певні незрозумілості.

Наприклад, базовою незрозумілістю є тотальний холод суспільства.

Я як в 12 років так і в 52 роки досі не можу знайти відповідь на питання безучастності практично всього суспільства.

Не якихось поокремих холодних байдужих груп людей. На фоні достатньої кількості добрих участливих емпатичних груп ​людей.

А всіх! Всіх до всіх.

Ця майже стовідсоткова статистика вносить неспокій в моє життя.

Якби холодними були 90% суспільства - я би це пояснив статистикою.

95% - я би пояснив це похибкою і закономірностями.

Але коли це практично 100% холоду та безучастності - я досі це пояснити як науковець, дослідник, антрополог, аналітик не ​можу.

Чому і звідки взагалі з'явилась ідея ребулінгу?!

Це відбулось десь в період коли мені було 35 +- років. І я задав собі запитання: Як так вийшло що дитина-підліток три роки ​перебував у жорсткому безжалісному шкільному булінгу і жодна людина не підійшла, не запропонувала допомоги, не ​простягнула руку партнерства у цій біді?

Та навіть без мого узгодження жодна людина не почала бити у дзвони.

Прості питання і немає простих відповідей!

Вкотре наголошую що мої дослідження не несуть жодної претензії до будь-кого або до себе.

Я лише дослідник.

Я розбираю ситуації і шукаю варіанти рішень.

Коли мені було 40+ я виніс цілком робочу гіпотезу-припущення яка називається одним словом.

Безучастність.

Але тоді я це пояснив тим що безучастність це позитивна чеснота тому що це практично синонім слів свобода, невтручання ​та інші гарні чесноти сучасної людини.

Але подальші мої пасивні дослідження та спостереження підсвітили мені шлях де шукати.

А це усвідомлення що невтручання в життя іншої людини як прояв свободи особистості і безучастність мають протилежну ​ознаку.

Якщо спрощено - то одна справа коли ніхто не пхається туди куди не треба пхатись щодо свободи життя сучасної людини.

А друга справа коли нікого немає поруч коли це потрібно людині.

І неважливо як гучно і чітко людина цю потребу транслює у суспільство.

Є величезна різниця між тим коли людина просить не пхатись і не рухати її у її рішеннях, прагненнях, виборах та діях.

І між тим що людина потребує людей у будь-який спосіб.

Будьмо участними!

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати АГА: картка 4441 1144 4009 6855