Якщо я загину на шляху - то з мечем в руках. А не тікаючи. Не піджимаючи хвіст.

Якщо сьогодні я зустріну чувака який кинув виклик побороти свій хронічний алкоголізм - я його підтримаю чим зможу. ​І в мене буде до нього повага та захоплення.

Якщо завтра зустріну клептоманку яка озвучить це в публічний простір і почне робити кроки до зцілення - я буду один ​з перших фанатів її трансформації.

Люди які долають життєві виклики - достойні поваги та підтримки. А не цькування.

“Андрію, в нас війна, а ти про якийсь шлях трансформації країни говориш”…

Так війна і є каталізатором. А що мені, фешн зйомки робити? Чи вести есемем проекти про товари?

Саме завдяки чесному шляху назустріч страхам я вже завтра можу принести ще більшу користь країні.

А що якщо я післязавтра стану в один ряд з Чмутом, Притулою, Стерненко, Лаченом, Гороховським, Лавриненко щодо ​залучення фінансування?

І перетворю свій найбільший страх і складну зону в спільну цінність?

Наголошую що якби в мене був інший виклик, слабка сторона - я би її взяв в опрацювання.

Але в мене найбільш ослаблюючою виявилась сторона мого уникнення залучення фінансування.

Тому я прийняв це.

І пішов назустріч.

А не зачаївся.

І не пішов подалі від слабкої сторони.

Андрій Гончаренко, 097 507 60 81, АГА

Підтримати проект ФІНТИГР від АГА: картка 4441 1144 4009 6855